. Логічні основи методики порівняння об'єктів авторського права
http://fcg.com.ua www.fcg.com.ua
Russian (CIS)English (United Kingdom)
"Никчемы": принимаете ли вы меры, направленные на упреждение квалификации налоговыми органами хозяйственных договоров в качестве ничтожных:
 
Главная Публикации Логічні основи методики порівняння об'єктів авторського права
Логічні основи методики порівняння об'єктів авторського права

© Анатолий ФЕДОРОВ, 2009

(«Інтелектуальна власність», №7, 2009)

Більшість порушень авторських прав так чи інше пов'язана з протиправним копію-ванням об'єктів авторського права. Тому доведення порушення авторських прав передба-чає, перш за все, встановлення того фату, що контрафактний об'єкт дійсно є копією оригі-нального твору. Сформована на цей час усталена судова практика навіть в простих та оче-видних випадках вимагає проведення судової експертизи з питань інтелектуальної власно-сті. Також і слідча практика припускає порушення кримінальних справ за ст. 176 КК (по-рушення авторських прав) лише за наявності в матеріалах дослідчої перевірки висновку спеціаліста з цих питань.
Якщо говорити про інші види судових експертиз, то в них досить часто перед екс-пертами ставиться питання про ідентифікацію невідомого об'єкта в цілому по його окре-мим наявним ознакам або частинам: людини - по відбиткам пальців, транспортного засобу – по слідам протекторів. Але при визначенні того, чи є контрафактний об'єкт копією ори-гінального твору, експерту вже надані об'єкти для порівняння і завдання полягає у встано-вленні відношення ідентичності між ними. Представляється, що недостатньо просто конс-татувати наявність такого відношення. Цей висновок повинен випливати з необхідністю з того, що встановлене в дослідницькій частині дослідження.
Якщо дослідженням специфічних властивостей художніх, музичних або інших тво-рів займаються відповідні галузеві дисципліни (мистецтвознавство, філологія, etc.), то професійна розмова про відношення ідентичності, тотожності, рівності – це вже парафія логіки і експертна наука власними засобами ці поняття визначити не може.
Відношення ідентичності (від лат. identicus – тотожний, однаковий) або тотожності двох об'єктів має місце тоді, коли об'єкт А має кожну властивість об'єкту В, а об'єкт В - кожну властивість об'єкту А . З цього випливає два важливі методологічні висновки:
По-перше, логіка розглядає будь-яку річ (об'єкт, предмет) як сукупність властивос-тей . "Річ" – онтологічна категорія, яка є загальною назвою як для матеріальних, так і для ідеальних об'єктів. В цьому плані твір науки, літератури і мистецтва – теж річ. Цим філо-софська категорія речі відрізняється від "речей" в термінології цивільного права – як ви-ключно матеріальних об'єктів, до яких твори, звичайно, не відносяться. Немає речей, по-збавлених властивостей, бо це "спосіб мислення", а не емпіричний факт.
Отже, твори з метою їх порівняння теж розглядаються як сукупність властивостей, конкретний характер яких залежить від виду твору. Законодавець цілком сприйняв цю концепцію. Наприклад малюнок, як об'єкт авторського права, може одночасно бути і об'-єктом патентного права – промисловим зразком. В останньому випадку малюнок розгля-дається як певна сукупність ознак (ст. 5, 6, 20 ЗУ "Про охорону прав на промислові зраз-ки"). Звичайно, не будь-який малюнок може бути зареєстрований як промзразок. Але як-що малюнок в якості промзразка розглядається як сукупність ознак, то нічого не заважає і будь-який інший малюнок, вже як об'єкт авторського права, також розглядати як сукуп-ність ознак (властивостей), навіть якщо ЗУ "Про авторське право і суміжні права" і не мі-сить такого терміну.
Одна річ відрізняється від іншої саме за сукупністю властивостей. Цим річ відріз-няється від тіла, яке має просторові границі. На цьому розрізнянні побудоване вирішення відомого парадоксу корабля Тезея. В старому кораблі поступово замінюються одна дошка за іншою. При цьому очевидно, що корабель впродовж ремонту залишається тим самим кораблем Тезея. Але згодом хтось зібрав всі старі дошки і побудував з них такий самий корабель. І ось у гавані стоять два корабля Тезея. Парадокс вирішується через те, що річ ("корабель Тезея" як набір властивостей) одна, а тіла – різні . Таким же чином вирішуєть-ся фундаментальне для права інтелектуальної власності питання про розрізняння об'єкту ІВ та матеріальних об'єктів, в яких цей об'єкт втілений (ст. 419 ЦК). Просторові ознаки, властиві тілам (речам – в термінології ЦК), не включаються в перелік суттєвих ознак тво-рів, як "ідеальних" речей. Тому примірником твору визнається його копія, виконана у будь-якій матеріальній формі (ст. 1 ЗУ "Про авторське право і суміжні права"). Твір один, а його примірників багато.
Властивості речі бувають суттєвими (внутрішніми) та несуттєвими (зовнішніми) . Річ утворює сукупність внутрішніх властивостей, за відсутності хоча б однієї з яких пере-стає існувати і сама річ. Для квадрата, наприклад, це ознака "всі сторони рівні". Зміна зов-нішніх властивостей, напроти, не змінює саму річ, як от властивість чоловіка носити капе-люха . Для творів зовнішніми будуть такі, наприклад, властивості як художня цінність або абсолютні розміри. Поділ на суттєві і несуттєві ознаки має правове значення і для малюн-ків, що набули статус промзразків. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запа-тентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промис-лового зразка, незалежно від обсягу використання несуттєвих його ознак.
Концепція, яка ставить факт використання промзразка у виробі в залежність від ви-користання у виробі всіх або не всіх суттєвих ознак, є окремим випадком онтологічного постулату про існування речі за умови існування сукупності її властивостей.
Якщо для об'єктів патентного права ми маємо змогу самостійно задати вичерпаний перелік суттєвих ознак, наприклад, складаючи формулу винаходу, то перелік суттєвих ознак творів, що охороняються як такі, потрібно віднайти в об'єкті за допомогою спеціа-льних знань в певній галузі.
Другий важливий висновок, що випливає з наведеного вище поняття тотожності, полягає в тому, що річ може бути абсолютно тотожною за всіма без виключення ознаками тільки до себе самої. Будь-які два тіла, – матеріальних об'єкта, завжди відрізняються один від одного певними ознаками, навіть якщо це два "однакові" примірники одного ї того ж твору. Тому їх ототожнювання можливе лише в певному інтервалі властивостей. Виходя-чи з цього, на першому етапі дослідження потрібно відволіктись від деяких ознак, за яки-ми об'єкти порівнюватися не будуть, бо інакше взагалі та заздалегідь неможливо буде дій-ти висновку про тотожність будь-яких предметів . Перш за все потрібно виключити з по-рівняння зовнішні властивості творів. Звичайно, висновок про абстрагування від певних властивостей при порівнянні не може бути "інтуїтивно зрозумілим", а повинен бути об-ґрунтованим посиланням на відповідну галузь знання. Наприклад, за визначенням Великої радянської енциклопедії, "Копія в пластичних мистецтвах – це твір, що повторює інший твір. Копія (особливо якщо вона не використовується з метою підробки) може відрізняти-ся від оригінала за технікою або розмірами, але, на відміну від репліки, повинна точно відтворювати манеру та композицію оригіналу" . В цьому прикладі техніка виконання твору визнана зовнішньою властивістю, зміна якої не впливає на кваліфікацію іншого твору як копії.
З викладеного вище можна визначити відношення тотожності або ідентичності для творів: твори А та В тотожні, якщо кожна ознака твору А притаманна твору В, а кожна ознака твору В притаманна твору А.
Легко побачити, що багато підробок або копій оригінальних творів не будуть від-повідати такому жорсткому визначенню тотожності. Відношення тотожності симетричне, тобто, якщо воно має місце від А до В, то воно має місце і від В до А. Але копія сама по собі може мати таки суттєві для її існування властивості, яки будуть відсутні в оригіналі. Наприклад, скопійований малюнок може бути поміщений у композицію поряд з іншим малюнком. За таких обставин вже не можна стверджувати, що всі суттєві властивості копії притаманні оригіналу. Це особливо помітно в дискусії про те, чи можна вважати копією двомірного малюнку його тримірне втілення.
Тому сформулюємо поняття "копія" більш суворо. Твір А є копією оригінального твору В якщо А має всі суттєві властивості В. Виконання зворотної умови не обов'язкове, хоч і не виключається. А в залежності від того, виконується ця зворотна умова чи ні, мож-на запропонувати логічний критерій розрізняння поняття "копія" від більш вузького по-няття "екземпляр" (від лат. exemplar - зразок). Екземпляр – це така копія, всі без виклю-чення ознаки якої, навіть і несуттєві, тотожні всім ознакам оригіналу. Завдяки встанов-ленню відношення тотожності за всіма ознаками екземпляр неможливо відрізнити від ори-гіналу. Виходячи з цього, можна обґрунтувати правильність тези про те, що тримірне втілення двомірного малюнку є його копією, як стверджує Э.П. Гаврилов , але не його ек-земпляром.
Нажаль український Закон "Про авторське право та суміжні права", визначаючи те-рмін "примірник твору" через поняття "копії твору" (ст. 1), не визначає видової відміннос-ті примірника від інших копій. Це є логічною помилкою у визначенні понять, пов'язаною з порушенням правила співмірності . Отже легально терміни "примірник" та "копія" по від-ношенню до творів є однаковими за об'ємом.
Відношення "бути копією" є несиметричним (на відміну від тотожності) відношен-ням. Несиметричність відношення "бути копією" має наслідком встановлення певного ло-гічного порядку порівняння. Процес порівняння повинен йти від оригіналу до копії. Сим-волічно цей тезис можна позначити так:
(а R b) → (b R а)
Ця схема умовиводу означає, що якщо а має певне несиметричне відношення (R) до b, то з цього випливає, що невірно (), що b має таке ж відношення до а . На змістов-ному рівні це означає, що якщо оригінал повністю співпадає з копією, то копія необов'яз-ково буде повністю співпадати з оригіналом. Отже, як вже підкреслювалося, копія може мати більш багатий набір властивостей та може бути копію одночасно декількох оригіна-льних творів одночасно. З огляду на це буде помилковим наступне міркування: якщо встановлено, що твір А є копією твору В, а твір В відрізняється від твору С, то А не може бути копією твору С. Це міркування тільки ззовні виглядає правильним, але містить логі-чну помилку, яка на змістовному рівні говорить про можливість твору А бути одночасно копією декількох творів.
Ці міркування засновані на припущенні, що нам заздалегідь відомо, який з творів є оригіналом, а який - копією або іншим похідним твором. Якщо ж оригінал і копію пере-плутати місцями, то логічні властивості несиметричних відносин призведуть до висновку, що більш багатий за властивостями твір А не використаний в творі В.
Навпаки, у випадку симетричного відношення "бути екземпляром" є вірною проти-лежна схема умовиводу:
(а R b) → (b R а)
Тут, навіть якщо оригінал і копію переплутати місцями, все одно можливо дійти висновку про використання твору А в творі В.
З іншого боку відношення "бути копією" та "бути екземпляром" є транзитивними. Символічно відношення транзитивності виглядає так:
(а R b) & (b R с) → (а R с)
Це означає, що якщо А є копією В, а В є копією С, то А є копією С :
Все, що сказане вище відносно творів, стосується і частин творів. Але треба зроби-ти поправку одну важливу логічну особливість співвідношення цілого та його частин. По-рівняння творів завжди починається з встановлення набору їх суттєвих ознак. Якщо видо-вий об'єкт завжди має всі без виключення ознаки родового об'єкту (Сократ має всі власти-вості людини), то частина об'єкту не є видом цього об'єкту і має інший набір властивос-тей . Голова коня не має всіх ознак коня, а Франція не має всіх ознак Європи бо не є різ-новидом Європи. Тому не можна стверджувати, що якщо твір А є копією частини твору В, то А має всі властивості твору В в цілому. Уникнути плутанини з наборами властивостей твору в цілому та його частин можна завдяки нормі про те, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, розглядається як твір.
Все зазначене про використання твору в цілому та його самостійних частин дозво-ляє відчути різницю між висловлюваннями "відтворення частини твору" та "часткове відтворення твору". Останнє висловлювання багатозначно і може говорити як про те, що (1) у копії відтворена лише частина суттєвих ознак твору в цілому, так і те, що (2) у копії відтворені всі суттєві ознаки лише частини твору. В першому випадку правові наслідки не наступають, бо твір як такий не використаний, у другому випадку – навпаки.
Для уникнення помилок у міркуваннях потрібно визначитись, чи має поняття "від-творення твору" інтенсивність. Є властивості, інтенсивність яких може змінюватись (га-рячий, високий, etc.) та властивості, які не мають інтенсивності (істинний, живий, etc.) . На змішуванні цих логічних типів властивостей побудовано багато жартів, як от "трохи вагітна" жінка.
Копія твору завжди передає оригінал в більший або меншій ступені, але, незважа-ючи на це, існують лише дві логічні альтернативи: копія або відтворює всі суттєві власти-вості твору, або ні. Це ж стосується і промзразків. Виріб визнається виготовленим із за-стосуванням промзразка, якщо використані всі без виключення його суттєві ознаки. А за відсутності використання хоча б однієї з ознак робиться протилежний висновок. Отже властивість "відтворювати твір" не має інтенсивності та висловлювання "часткове відтво-рення" потрібно запобігати.
З наведеного вище розуміння поняття "копія" випливає, що копія може досить по-мітно відрізнятись від оригіналу. Кожна з властивостей, що складає набір суттєвих ознак твору, сама може мати інтенсивність. Тому як можна визначити ту грань, в межах якої ко-пія ще залишається копією саме цього твору, а не перетворюється, наприклад, в похідний твір? За відповіддю можна спробувати звернутися до теорії подібності . Найпростіший випадок – геометрична подібність, принципи якої застосовуються до малюнків, творів скульптури або архітектури. Наприклад, подібні трикутники відрізняються довжиною сторін. Але довжина сторін – це зовнішня ознака трикутника, оскільки зміна цієї ознаки не змінює самого трикутника. Отже, якщо ми отримаємо інший трикутник шляхом перетво-рення подібності більш меншого (більшого) трикутника, ми збережемо його суттєві озна-ки. Звідси малюнок В є копією малюнку А, якщо його можна отримати шліхом застосу-вання до твору А перетворень подібності. Теж саме можна стверджувати і стосовно музи-чних творів у випадках, коли відношення між звуками так пропорційно перетворюються, що оригінальну мелодію можна без труда впізнати. Звичайно, це буде мати місце в певно-му інтервалі перетворень, бо кількісна зміна масштабу може дати нову якість.
Але чи значить це, що застосування до малюнку інших, непропорційних перетво-рень дає новий твір, наприклад, якщо малюнок розглядати не в прямому, а в кривому дзе-ркалі? Це вже не геометрична подібність, а більш загальний випадок, який вивчає теорія подібності.
Головне завдання теорії подібності – це визначення інваріантів перетворень та умов, при яких такі інваріанти зберігаються. Збереження інваріантості у двох творах буде свідчити про те, що один з них є копію іншого, а її відсутність буде свідчити про те, що перетворення твору призвело до створення похідного твору.
Але теорія подібності добре працює у сферах, які піддаються формалізації засоба-ми традиційної математики. Що ж стосується творів науки, літератури і мистецтва, то в цієї сфері для підвищення точності та доказовості міркувань потрібна інша, некількісна "математика". Один з її варіантів – це застосування до гуманітарної сфери загальної пара-метричної теорії систем, що розробляється школою А.І. Уйомова . Базою для застосуван-ня цієї теорії будуть наведені вище логічні засади, але це вже інша тема.

 

Комментарии  

 
0 #1 12.11.2010 21:24
Анатолий, очень интересная статья. В рамках моей научно-исследовательск ой работы с пшеницей и в рамках будущей (в текущем месяце) сдачи канд. минимума по философии (ваше упоминание Авенира Ивановича Уйомова), для меня актуальная тема.
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Новости

Подписан Закон, расширяющий полномочия ВСУ и ограничивающий доступ к судебным решениям

Президент подписал принятый парламентом в конце октября Закон "О внесении изменений... подробнее...
Проект Уголовно процессуального кодекса Украины (05.07.2011)

На сайте Министерства юстиции Украины появился проект Уголовно процессуального кодекса... подробнее...
Проект Трудового кодекса Украины обсужден на слушаниях в Комитете по вопросам социальной политики и труда

Председатель комитета Василий Хара, открывая слушания, напомнил, что проект Трудового... подробнее...
Joomla 1.5 Templates by JoomlaShine.com